Школа безпеки “ТЯМ”

В Україні та Європі кожна п’ята дитина зазнала бодай однієї форми сексуального насильства офлайн. У 70–80% цих випадків агресором є людина, яку дитина добре знає (близький родич, друзі родини, тренери тощо). 

«Нереальний» та анонімний, Інтернет – ще небезпечніше місце. Наприклад, 17,6 % дітей готові зустрітися з онлайн-незнайомцями в реальному житті. Відтак, за останній рік 1 з 4 дітей (23,5%) зіткнулися бодай із однією з форм сексуального насильства онлайн

Але чи не найбільше  турбує те, що майже половина дітей НЕ поділилися ситуацією насильства, що з ними трапилася в мережі. А переважна більшість тих, хто поділилися (77,6%), розповіли друзям і подругам. Тільки третина розповіла дорослим: батькам, старшим сестрам чи братам, іншим довіреним людям. 

Про що це говорить нам, тямущим, усвідомленим дорослим? 

  1. По-перше, наш дорослий обов’язок – зосередитися на попередженні.
  2. По-друге, ми повинні виховувати дітей в культурі безпеки – демонструвати її своїм прикладом, навчати правил безпечної поведінки та вчити розпізнавати ризики відповідно до віку.
  3. По-третє, діти мають нам довіряти – і у наших руках побудувати ці довірливі взаємини з ними та вчасно прийти на допомогу, якщо вона потрібна.

Що слід знати про сексуальне насильство?

Всупереч поширеним донедавна уявленням, сексуальне насильство – це не лише зґвалтування. Воно може бути навіть без фізичного контакту, однак це не зменшує ризик травмувати дитину. Пам’ятайте, не існує сексуального насильства «більш чи менш» безпечного. Діти, які зазнали його в будь-якій формі, завжди ризикують зіткнутися з численними психічними, фізичними та емоційними розладами і долати їх протягом усього життя!

Отож, до сексуальних зловживань також належать:

  • доторки до інтимних частин тіла дитини задля отримання сексуального задоволення або примушення (заохочення) дитини торкатися статевих органів іншої людини;
  • демонстрація дитині порнографічних матеріалів, статевих органів або сексуальних дій;
  • фотографування дитини в сексуальних позах;
  • підглядання;
  • інші дії для отримання сексуального задоволення.

Про ризики онлайн

Грумінг, кібер-грумінг, або спокушання онлайн – це процес, в якому дорослі чоловік або жінка за допомогою Інтернету чи телефону вибудовують із дитиною взаємини задля сексуального використання. Це може бути показ порнографічних матеріалів, виманювання інтимних фотографій , змушення створювати відеозаписи сексуального характеру чи навіть вимога сексуального контакту під час зустрічей. Нові технології допомагають кривдникам побудувати інтимні стосунки з дитиною без відома батьків.

Процес зваблення в мережі – явище складне. Аби досягти своєї мети, кривдник використовує різні техніки маніпуляцій та прикидається іншою людиною, наприклад, занижує свій вік чи змінює стать. Знайомство може починатися з емоційних стосунків, у яких кривдник бере на себе роль хлопця/дівчини та прагне розбудити в дитині почуття закоханості, або менторських взаємин, коли злочинець виступає в ролі людини, котра розуміє, підтримує і вчить дитину.

Секстинг. Діти все частіше досліджують та виражають свою сексуальність за допомогою соціальних мереж чи месенджерів. Це явище називається секстингом. Секстинг – це надсилання та отримання сексуально відвертих повідомлень (слів, фотографій, відео, зображень тощо), як правило, через мобільний телефон, а також через планшети, ноутбуки тощо.

Чому діти й підлітки вдаються до секстингу? Вони недооцінюють ризики, пов’язані з такою поведінкою, на них тиснуть однолітки, їх спокушають – причин багато, як і можливих негативних наслідків. Адже якщо ці повідомлення потраплять у відкритий доступ, діти можуть стати мішенню для сексуального примусу, шантажу тощо.

Сексуальний примус або вимагання. Дитина втрачає контроль над відвертими фото, щойно вони потрапляють в мережу чи до чужих рук (як і доросла людина, до речі). Кривдник погрожує опублікувати фото в соціальних мережах чи надіслати їх родині та друзям. Натомість він чи вона вимагають від дитини сексуальних послуг, грошей чи інших речей.

Cексчатинг – це обмін сексуальними зображеннями чи повідомленнями між дитиною та дорослим. А також це перший крок до створення дитячої порнографії чи сексуального примусу. Дослідження показують, що, на відміну від грумінгу, при сексчатингу кривдники вибирають своїх жертв дуже швидко, оскільки онлайн-чат негайно переходить на тему сексу.

Порнопомста. Так неофіційно називають розповсюдження зображень сексуального характеру без згоди на це. Ідеться про створені власноруч матеріали (зазвичай інтимні чи відверто сексуальні), якими люди діляться, перебуваючи в стосунках. А коли стосунки завершуються, «ображені» партнери поширюють ці зображення серед інших людей.


Як допомогти дитині?

Якщо ж у поведінці дитини щось різко змінюється – це може бути тривожним сигналом (ви ж пам’ятаєте, що тільки у 30% випадків дитина прийде до дорослих із своїми проблемами, у решті 70% – спробує вирішити проблему сама чи порадившись з однолітками)

Звертайте особливу увагу на: 

  • відсторонення, сум, поганий настрій;
  • коливання настрою;
  • агресивну поведінку;
  • надмірну скритність, особливо щодо активності онлайн (дитина приховує екран телефону чи планшета, виходить з кімнати, коли отримує повідомлення тощо);
  • зустрічі або бажання зустрічей з незнайомцями, що супроводжуються відмовою говорити на цю тему;
  • страх залишити телефон чи планшет хоч на секунду, надмірні емоційні реакції, коли немає доступу до Інтернету;
  • аутоагресія, думки про самогубство.

Перераховані прояви можуть бути просто ознаками дорослішання підлітка. Але ми радимо розглянути можливість небезпечної ситуації, особливо якщо вони з’явилися несподівано та проявляються інтенсивно.


Де шукати допомоги?

Якщо вам точно відомо чи ви підозрюєте факт скоєння сексуального насильства щодо дитини, зверніться до найближчого відділку поліції з відповідною заявою. До неї потрібно додати всі доступні докази та сліди спокушання: записи розмов (скріншоти екрана), фотографії чи посилання на сайти, якими користувалася дитина.

За потреби можна підключити кіберполіцію та ювенальну поліцію. Департамент кіберполіції – це міжрегіональний територіальний орган Національної поліції України, який бореться з кіберзлочинністю, організовує та здійснює оперативно-розшукову діяльність. А одним із основних повноважень ювенальної поліції є запобігання і припинення будь-яких протиправних діянь стосовно дитини.


Більше інформаційно-просвітницьких матеріалів

Соціальний педагог здійснює соціально-педагогічний патронаж.

Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує профілактику та запобігання булінгу (цькуванню), надання консультативної допомоги батькам, психологічного супроводу здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування).

Сторінка оновлена 04.07.2022

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *